Коментарі

     
 
Sher (анонімно) 21 березня 2010 → Ярослава Литвин: «Мій перший роман з’їли віруси»

Відстій! "Тяжке дитинство, металеві іграшки..." Ніби пройшла Рим, Крим і мідні труби на понтах, але десь глибоко в душі – інтелігентна, вихована людина... Дуже глибоко... Особистість має бути ЦІЛІСНА – або така, або сяка!

 
smailov 
Denis Smailov 14 грудня 2009 → “Три романи” Богдана Бойчука

Прочитав я цю книжку. Дуже різнопланові романи. Головні герої, скажемо так, не дуже гарні у Бойчука, але вони показують нам яких помилок не треба припускати. Доволі приємний, але трохи сумний кінець роману "Аліпій II і його наречена" – гарно було б мати усе життя мету і йти до неї, як той герой. "Краєвиди підглядника" дуже психологічно напружений роман, в реальному житті такі люди трапляються, радує щасливе закінчення. Останній роман не сподобався зовсім – егоїстичний персонаж, алкоголік, "бєздєльнік" :) – але мораль звісно є. Але усі оповідання прочитуючи лишали сумний осад і зітхання від нього. Бажаю автору встигнути написати роман з хеппіендом)

 
 
Влад (анонімно) 9 липня 2009 → Заповідь Marilyn'a Manson'a, діагноз Жадана й прокляття Карпи. Про доблесних правоохоронців.

Вы уж меня извините, но, как говорится, не удержался..
Я понимаю, что идея глобального окультуривания так хороша, что можно и Жадану сказать: "нахуя ж оці слова використовувати у друкованому виданні?", но Ваша разгромная статья (при всем моем к Вам уважении, а оно не безосновательно) выглядит огромным количеством букв о том, о где можно было бы и сказать в трех предложениях. Я понимаю, три предложения – это не статья, но осадок от высосанности из пальца остался.

Поменьше Вам таких статей.

PS* я не критик и к литературно-журналистской деятельности отношения не имею, считайте меня представителем целевой аудитории.